Період занедбання та руйнації.

Коли в 1918 році останні справжні власники Качанівки Олена Харитоненко та Михайло Олів покинули садибу, почався період її розграбування й руйнації. У доповідній записці Чернігівської губнаросвіти від 27 грудня 1922 року описується варварське нищення місцевими жителями культурних і художніх цінностей у Качанівському маєтку, хижацьке вирубування дерев у парку, зокрема з північного боку палацу і за Майорським ставком. Газета "Красное знамя" 1923 року повідомляла: "Пам'ятки старовини й мистецтва в палаці та на садибі в Качанівці по-хижацькому псують, а почасти зовсім нищать". Збереглися й інші свідчення, які дають підстави для висновку, що 1918 - 1923 роки були найзгубнішими для Качанівки. 19 листопада 1923 року на засіданні президії Чернігівського губвиконкому розглядалося питання про збереження культурних цінностей. Зокрема було запропоновано Конотопському орквиконкому підготувати матеріали для пристосування палацу під лікарню чи санаторій. Однак Качанівка залишилася без господаря до 1925 року, коли було вирішено перевести сюди з Ніжина дитяче містечко ім. Воровського.

Почали перевозити дітей 25 квітня. Усього в дитмістечку жило близько 500 сиріт віком до 16 років і 47 службовців (8 учителів, 20 вихователів, 2 кухарі та ін.). Приміщення садиби не підготували для нових численних мешканців. Ремонт і переобладнання будівель тривали увесь час, поки перебувало тут дитмістечко. Згідно з актом від 2 жовтня 1925 року, передусім було заплановано ремонт кухні, флігеля, пекарні, адміністративного корпусу, оранжереї, пташника і т.д. Тоді ж вирішили каміни переробити на груби, полагодити стелю, демонтувати стінні шафи тощо.

У міру того як життя дитмістечка налагоджувалося, донедавна квітуча садиба дедалі більш занепадала. Складений через неповні три роки акт про пожежний стан (від 1 січня 1928 р.) засвідчує страшне розорення. За кілька днів до того, 21 грудня 1927 року, тут згорів пташник - будівля відомого архітекта А.Білогруда. У приміщенні розміщувалися швацька, столярна, шевська, ковальсько-слюсарна майстерні. Пожежа сталася через необережність дітей. Руїни пташника, а також оранжереї розібрали, знесли стайні. Є свідчення, що вихованці дитмістечка розграбували й зруйнували поховання колишніх власників Качанівки в родинній усипальні, що була в підвалі церкви.

23 лютого 1928 року постановою президії Ніжинського окрвиконкому Качанівку оголошено заповідником місцевого значення. Проте охорона пам'яток садибного ансамблю не поліпшилася. Дитмістечку належали тільки будівлі й центральна частина садиби, а парк і частина озер - лісництву. Такий поділ одного ансамблю між двома господарями, звичайно, негативно відбивався на збереженні і парку, і пам'яток архітектури. Тому 25 травня 1928 року Ніжинський окрвиконком подав до Народного комісаріату земельних справ клопотання про передачу йому всього заповідника. Відтак він "доручив охорону всього заповідника окрнаросвіті". За часів існування дитмістечка лишалася ще частина пам'яток, які втрачені пізніше. Як згадує той-таки М.Нєізвєстний, тоді стояла ще цілою дзвіниця, навколо палацу і вздовж центральних алей було багато мармурових скульптур.

Наразі точно не відомо, коли дитмістечко було переміщено з Качанівки в інший маєток П.Рум'янцева-Задунайського - Вишеньки (нині село Корейського району). За різними джерелами це відбулося між 1930 і 1932 роками. Наступним господарем Качанівки на короткий час стали військові. У 1932 році в садибі розташовувалася військова частина, яка перебувала там до середини 1933 року. 20 вересня того ж року газета "Вісті ВУЦВК" повідомила про початок організації в Качанівці неврологічного курорту на 300 ліжок. "Під курорт, - писалося в цьому виданні, - передано прекрасний парк на 500 га з системою шлюзових озер на 180 га, сад - 20 га, палац з 72 кімнат, електростанцію, водогін тощо". У 1934 році розпочалися ремонтні роботи. Курорт відкрито 30 липня 1935 року.

У наступні десятиріччя будівлі Качанівки використовували під різні лікувальні заклади (останнім був туберкульозний санаторій), що супроводилося дальшим переобладнанням і перебудовою приміщень і, звичайно, не сприяло збереженню їх як пам'яток архітектури, аж поки в 1981 році не було ухвалено рішення створити тут заповідник.

"Пам'ятки України" №1 2000

НІКЗ Качанівка, НИКЗ Качановка, сайт Качановка, палац Качанівка, заповідник Качанівка, заповедник Качановка, Тарновський, Буренко, kachanovka, Черниговской области, Ичнянского района